Виды наркоты Добрянка ГАШ Кокаин Псилоцибиновые грибы Меф

Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.

Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.

Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!

Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!

Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.

На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.

Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.

І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.

Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд

Как я купил кодеин и меня выгнали из армии

Вот и наступил тот день, когда я впервые попал в закладки наркотиков. Нет, не спортзал или киношка, а прямо в мир запретных наслаждений. И, конечно же, это произошло во время моей службы в армии. Что может быть лучше, чем наркотический коктейль в руках и отсутствие любой ответственности? Решил я.

В тот день я встретил своего бро Хэнка, который занимался продажей различных наркотических средств. Он предложил мне гаррик, но это было слишком мягкое для меня. Я хотел чего-то экстремального, что-то, что даст мне подлинные ощущения. И тут Хэнк подкинул мне идею – закупиться кодеином. Как только я услышал это слово, меня пронзило энергичное желание попробовать этот наркотик.

Ну а как же его достать? Вы думаете, это просто? В армии наркотики – это нечто запретное. Но я был настроен решительно – нельзя упустить возможность ощутить полет свободы на себе. Я зашел во все темные подземелья, обговорил все варианты с Хэнком и его людьми. И наконец, мне удалось найти дилера, который готов был достать кодеин. Это было достаточно дорого, но я решил замутить это дело сразу, пока мне руки не смочились.

Когда я получил свою долгожданную дозу кодеина, я уже не мог ждать, чтобы отведать его в полной мере. Я собрал своих бро по комнате в казарме, и мы стали трэпить на всю катушку. Кто-то мутно смачивал закладкой, а кто-то уже даже пробовал мазаться – все для того, чтобы погрузиться в нашу коллективную топтушку. Поначалу все было прекрасно и шумно, но потом произошло самое неприятное.

Мы с бро не смогли остановиться. Мы были настолько замечательными, что перестали контролировать ситуацию. Я начал понимать, что нас ждет неприятность, потому что мы слишком сильно ушли в наркотический мир. Хоть я и был в состоянии эйфории, но страхом промелькнула мысль, что наши действия не останутся безнаказанными.

Мы продолжали нашу непомерную гульку, пока не заметили, что на нас направлен взгляд наркома Сержа. Он был нашим командиром, и мы знали, что он не пропустит такое. Но нам было все равно – мы были в состоянии, когда ничего не могло помешать нашей веселье.

Но как только у меня кончился кодеин, меня накрыла реальность. Я понял, что теперь мне придется столкнуться с последствиями своих действий. И на острие этих последствий я уже не смог удержаться. Нарком Серж вместе с остальными начали тяжелую процедуру допроса и проверки на принадлежность к мафии, думали, что мы пытаемся проникнуть сюда уже давно. Каким-то образом это было смешно, но в то же время мне страшно за свое будущее в армии.

Мы были вынуждены сдаваться и раздаться, как никогда раньше. Нарком Серж принял решение выгнать меня из армии насовсем. Сказать, что это ударило меня по самое сердце – значит ничего не сказать. Я почувствовал себя предательством, но знал, что сам виновен. Я совершил ошибку, которую теперь придется расплачиваться. Я понял, что моя зависимость привела меня к этому и что несмотря на все веселье, на самом деле я разрушил свою карьеру, свои отношения и свое будущее.

Такова история того, как я купил кодеин и был выгнан из армии.